Новонароджена дитина не спить уночі

Ще в животику, приблизно з 36-го тижня вагітності, малюк уже чергує сон, фази сновидінь і неспання. Підказки про те, день надворі чи ніч, він отримує насамперед від тебе: гормон сну мелатонін, який твій організм виробляє вночі, через плаценту потрапляє і до нього. Внутрішній годинник у його мозку — крихітний центр керування добовими ритмами тіла — закладається ще до народження. Але сам по собі він поки не працює.

Після народження цей шлях зникає, і раптом головний ритм починає задавати голод. У перші тижні твоє маля спить загалом приблизно 14–18 годин на добу — але відрізками десь від пів години до трьох годин, удень і вночі. Між ними воно прокидається, бо йому потрібно їсти, незалежно від того, світить сонце чи місяць. Для немовляти 2:00 ночі — це просто час для наступного годування.

Мелатонін, який увечері робить сонною тебе, твоє маля теж поки що не виробляє у ритмі дня й ночі. Дослідники майже не знаходили ознак такого ритму в доношених немовлят до 9–12-го тижня життя. Інші добові ритми — наприклад, чергування сну й неспання та робота інших гормонів — теж зазвичай стають помітнішими лише після другого місяця життя. Якщо дуже приблизно: від 4–6 тижнів сон поступово стає регулярнішим. Від 8–12 тижнів день і ніч відрізняються чіткіше, і починає працювати власний мелатонін. Приблизно від 10 тижнів найдовший відрізок сну у багатьох дітей помітно подовжується, а в 3–6 місяців ритм дня й ночі зміцнюється. Тому темрява поки що не має для твого малюка такого самого ефекту, як для тебе.

Чи означає це, що до того часу тобі залишається лише чекати? Ні. Внутрішній годинник навчається за сигналами, і найсильніший із них — світло. В одному дослідженні за участю немовлят віком 4–12 тижнів уже в 12 тижнів було видно, що їхній ритм активності пов’язаний зі світлом, яке вони отримували протягом дня. Незалежно від цього, вже з четвертого тижня він був пов’язаний і з розпорядком дня матерів. Інше дослідження немовлят 6–12 тижнів показало: ті, у кого більша частина сну припадала на ніч, раніше вдень — особливо на початку другої половини дня — отримували більше світла. Це не доказ причинно-наслідкового зв’язку, але обнадійлива підказка. Яскраві, жваві дні й темні, тихі ночі — це мова, яку розуміє внутрішній годинник твого малюка.

Якщо твоя дитина народилася передчасно, їй зазвичай потрібно трохи більше часу. В одному дослідженні ритм мелатоніну в немовлят, які в середньому народилися приблизно на 7 тижнів раніше, з’являвся десь на 9 тижнів пізніше, ніж у доношених дітей. Тому орієнтуйся на скоригований вік — тобто на час від передбачуваної дати пологів.

Деякі немовлята спочатку ніби вловлюють ритм із точністю до навпаки. Удень вони сплять довго й міцно — у візочку, на руках, під час візиту до бабусі й дідуся. А ввечері пожвавлюються й, наприклад, мають найактивніший час між 23:00 і 3:00. Це не риса характеру і не помилка у вихованні, а наслідок того, що внутрішній годинник ще не працює самостійно. Зазвичай це минає, щойно він дозріває — часто приблизно до восьмого тижня.

Прибрати таку плутанину дня й ночі за помахом чарівної палички не вийде, але м’яко скоротити її можна. Найважливіший важіль у перші тижні — годування. Поки маля знову не досягло своєї ваги при народженні й добре не набирає — зазвичай це відбувається приблизно за 10–14 днів, — рекомендовано вдень пропонувати йому їжу не пізніше ніж приблизно через 3 години від початку попереднього годування і, якщо треба, лагідно будити для цього. 4 години — це крайня межа, а не орієнтир. Так більше годувань і періодів неспання переходять на день, і ночі дістається менше.

Лагідно розбудити часто допомагає таке: розстебнути спальник, змінити підгузок, щось тихо сказати, потримати маля вертикально або погладити йому стопи. Іноді потрібні 2–3 спроби. Мета не в тому, щоб довго тримати дитину бадьорою, а в тому, щоб удень було на кілька годувань більше.

Що не допомагає: штучно не давати дитині спати вдень, щоб уночі вона була соннішою. Перевтомленим немовлятам часто навіть важче заснути, зокрема вночі. Тож просте правило таке: будити на годування — так, тримати без сну понад сили — ні.

Найочевидніша причина, чому новонароджене прокидається вночі, — голод. Спочатку в його шлунок поміщається зовсім небагато: у перший день це часто лише приблизно 2–10 мл за одне годування, і лише десь на третю-четверту добу — близько 30–60 мл. Це стосується і пляшечки: орієнтуйся на ознаки ситості у малюка, а не на шкалу. До того ж грудне молоко перетравлюється швидше, ніж дитяча суміш із пляшечки. Тому діти на грудному вигодовуванні в перший місяць зазвичай їдять кожні 1,5–3 години, а діти на суміші — переважно кожні 2–4 години. В обох випадках рахують від початку одного годування до початку наступного, і це лише орієнтир, а не розклад по годинах. Разом це зазвичай 8–12 годувань за 24 години, і кілька з них неминуче припадають на ніч.

Тож нічні годування в цьому віці — не проблема, яку треба вирішити, а частина плану. Приблизно до шостого місяця нормально, якщо маля прокидається вночі попити щонайменше один раз, а багато дітей, особливо на грудному вигодовуванні, — і помітно довше. У перші дні все навіть навпаки: поки маля знову не досягло ваги при народженні, воно не повинно вночі залишатися без годування довше ніж приблизно 4 години. Якщо само не прокидається, ти будиш його лагідно.

Багато немовлят також особливо часто їдять увечері та в першій половині ночі — іноді майже щогодини одне за одним. Таке так зване кластерне годування — це нормально і не означає, що молока замало. Чи вистачає дитині їжі, видно за іншими ознаками: щонайменше 6 мокрих підгузків на добу приблизно від п’ятого дня життя і хороше збільшення ваги. Навіть фази, коли маля 2–3 дні, а іноді й до тижня, хоче їсти значно частіше, ніж зазвичай, — теж нормальні. Їх часто називають стрибками росту. Але чіткого календаря для них не існує, навіть якщо деякі списки натякають на інше.

Кожне нічне годування проходить легше, якщо зреагувати рано. Зазвичай голод дає про себе знати ще до плачу: маля плямкає, облизує губи, висовує язик, повертає голову в пошуку і знову й знову тягне руку до рота. Плач — радше пізня ознака голоду. Якщо дитина вже як слід розплакалася, їй часто складно спокійно поїсти.

Під час годування маля часто заковтує трохи повітря. Деякі діти легко позбуваються його самі, іншим потрібна допомога. Чи краще тримати на відрижку під час годування чи після нього, універсального правила немає, і кількох хвилин зазвичай достатньо. Добре працюють три пози:

• Через плече: підборіддя малюка лежить у тебе на плечі, однією рукою ти підтримуєш голову й шию, другою ніжно погладжуєш або легко поплескуєш по спині. Деяким дітям допомагає, якщо при цьому повільно походити.

• Сидячи в тебе на колінах: маля сидить вертикально, обличчям від тебе. Однією рукою ти підтримуєш груди й підборіддя, не натискаючи на шию, другою розтираєш спинку.

• Лежачи животиком на твоїх колінах: маля лежить упоперек у тебе на колінах, ти підтримуєш його підборіддя й погладжуєш по спині.

Якщо маля показує ознаки повітря в животику — плаче, вигинає спинку, підтискає ніжки, стискає кулачки, — можуть допомогти м’які колові рухи по спині або повільні рухи ніжками, ніби воно крутить педалі. Багато дітей також заспокоюються, коли, не сплячи, лежать животиком на твоєму передпліччі або на твоїх колінах, а ти гладиш їм спинку. Це саме поза для моментів неспання у тебе на руках, а не поза для сну.

Те, що після годування повертається трохи молока, у маленьких немовлят трапляється часто. Зазвичай такі зригування починаються до восьмого тижня і поліпшуються протягом першого року. Допомагає тримати маля під час годування якомога вертикальніше, робити відрижку посередині й після їжі ще якийсь час носити його вертикально. Але для сну воно все одно має лежати рівно на спині. Підняте узголів’я, клиноподібна подушка чи похилі дитячі лежаки не допомагають від зригування і небезпечні для сну.

А ще буває плач, у якого наче немає чіткої причини. У перші тижні новонароджені часто плачуть 1–4 години на день, найсильніше — наприкінці дня та ввечері. Зазвичай тривалість плачу зростає приблизно до шостого тижня, а потім зменшується. До третього-четвертого місяця у більшості дітей його стає значно менше. Якщо дитина плаче довше ніж 3 години на день більш ніж 3 дні на тиждень і так триває понад 3 тижні, фахівці говорять про надмірний плач. Це не має нічого спільного з неправильною поведінкою батьків. Часто за цим стоїть те, що немовля перевантажене враженнями і йому важко заснути.

У такі моменти часто допомагає менше, а не більше: спокійна, приглушена кімната, твоє тіло, рівномірне похитування або повільне ходіння, тихе наспівування, смоктання грудей або пустушки. Якщо ти годуєш грудьми, із пустушкою краще зачекати, поки грудне вигодовування добре налагодиться — зазвичай 3–4 тижні. Коли метушливо пробуєш один спосіб за іншим, багатьох дітей це лише ще більше збуджує. Допомогти може й носіння: в одному дослідженні немовлята, яких додатково багато носили, у 6 тижнів плакали помітно менше, особливо ввечері. У дітей, які й без того дуже багато плакали, у пізнішому дослідженні такого ефекту вже не побачили. Тож носіння не шкодить, але й не є чарівним засобом.

Якщо ти відчуваєш, що терпіння закінчується, це не провал, а знак, що тобі потрібна пауза. Поклади маля безпечно на спину в його ліжечко, вийди на кілька хвилин із кімнати й переведи подих або передай його комусь іншому. Ніколи не тряси дитину. Струшування може спричинити найтяжчі травми й навіть бути смертельним. Проси про підтримку щойно відчуєш, що не справляєшся, а не лише тоді, коли плач уже відповідає критеріям надмірного: у педіатра чи сімейного лікаря або на Національній гарячій лінії для дітей та молоді, яка безкоштовно консультує й батьків, — в Україні 0 800 500 225, з мобільного також 116 111. Уночі цілодобово й безкоштовно працює лінія психологічної підтримки 7333.

Звучить парадоксально, але це звична річ із новонародженими: дитина, яка надто довго не спала, не засинає краще — навпаки, їй часто складніше заснути. А новонароджені можуть не спати підряд лише недовго. Спочатку це зазвичай 35–75 хвилин, уже разом із годуванням і зміною підгузка. Приблизно у 2 місяці — найчастіше 60–90 хвилин, а у 3,5 місяця — близько 75–140 хвилин. Ці вікна неспання — практичний орієнтир, а не медична настанова. Сприймай їх як загальний напрямок, а решту підкаже маля: воно відводить погляд, скляно дивиться в порожнечу, позіхає, морщить лоб, стискає кулачки, ниє або шукає твоєї близькості.

Важлива не лише тривалість неспання, а й те, що відбувається в цей час. Для дитини, до якої ще зовсім недавно світло й звуки доходили лише приглушено, навіть звичайний день повний вражень: голоси, обличчя, запахи, руки, рух. Після дня з великою кількістю гостей, прогулянки жвавою торговою вулицею чи сімейного свята ввечері іноді буває особливо неспокійний відрізок. Це не означає, що вам треба сидіти вдома. Але корисно трохи дозувати день:

• Плануй візити радше на ранок, а не на пізній день.

• Не передавай маля з рук у руки, якщо воно вже ниє. У такий момент достатньо однієї знайомої людини й спокійної кімнати.

• Перед вечором заплануй спокійну годину: приглушене світло, мінімум подій, максимум тілесного контакту.

• Клади маля на наступний сон краще трохи раніше, ніж запізно, щойно побачиш перші ознаки втоми.

Деякі немовлята вдень годинами сплять на руках, а у власному ліжечку прокидаються вже через двадцять хвилин. За цим не стоїть упертість. Новонароджене повністю залежить від того, що хтось буде поруч, зігріє, нагодує й утішить, коли воно подає сигнал. Таку маленьку дитину неможливо розпестити увагою. Навпаки: немовлята, на поклики яких у перші місяці реагують швидко, загалом плачуть менше.

Для ночі це означає таке: упродовж першого року життя малюкові найбезпечніше спати у власному ліжечку у вашій спальні. Власним ліжечком вважаються і колиска, і люлька, і дитяче ліжко з рейками, і приставне ліжечко, яке надійно прикріплене до батьківського без щілини. Так ти достатньо близько, щоб почути його й швидко підійти, але водночас у нього є власне безпечне місце. Багато дітей легше заспокоюються, якщо після вкладання твоя рука ще мить лежить у них на животику або якщо ти тихо наспівуєш.

Удень можеш давати стільки близькості, скільки вам обом хочеться: носити, обіймати, шкіра до шкіри. У слінгу чи переносці стеж, щоб обличчя малюка залишалося видимим, ніс і рот були вільні, а голова не «потопала» в тканині. Підборіддя не має лежати на грудях — щонайменше ширина одного пальця відстані, — а сидіти воно має так високо й щільно до тебе, щоб ти могла поцілувати його в голівку. Якщо дитина заснула в тебе на грудях, не засинай сама. Відчуваєш, що дрімаєш, — переклади її в ліжечко.

Як же показати малюкові, коли день? Не суворим режимом, а багатьма маленькими сигналами, які повторюються щодня:

• Позначай ранок. Обери приблизний початок дня, наприклад між 6:00 і 8:00. Годування в цей час стає першим за день: відчиняєш штори, вмикаєш світло, знімаєш одяг для сну й одягаєш денний, весело кажеш: «Доброго ранку». Слів маля ще не розуміє, але відчуває, що щодня приблизно в один і той самий час щось змінюється.

• Набирайтеся денного світла. Посидь із малюком біля вікна, проводьте час неспання в найсвітлішій кімнаті, виходьте на прогулянку — охоче й на початку другої половини дня. Надворі правило таке: у тіні. У перший рік життя немовлятам не можна перебувати під прямим сонцем. Не накривай візочок тканиною: під нею накопичується спека. Краще сонцезахисна парасоля або тент, під якими циркулює повітря.

• Денний сон — при світлі. Нехай дрімоти відбуваються у вітальні, при денному світлі й під звичайні денні звуки. Не треба шепотіти, опускати ролети чи ходити навшпиньки. Саме цей контраст допомагає малюкові відрізняти день від ночі. Але безпечно він спить і вдень лише на спині та на твердій, рівній поверхні — наприклад, у люльці, у люльці візочка чи в дорожньому ліжечку, а не на дивані, подушці для годування, у позиціонері-гніздечку чи шезлонгу.

• Наповнюй час неспання життям. Якщо маля не спить і задоволене, говори з ним, співай, показуй йому своє обличчя зблизька, носи по квартирі й розповідай, що саме робиш. Сюди ж належать і короткі періоди на животику — коли дитина не спить і ти за нею наглядаєш. Багато часу для цього не потрібно: вікно неспання у новонароджених швидко заповнюється.

• Бери маля у свій день. Сніданок, прибирання, телефонні розмови, прогулянка: дитина може бути поруч. Дослідники бачать ознаки того, що вже в перші тижні немовлята частково орієнтуються і на ритм своїх близьких дорослих. Тож твій звичайний день теж задає темп.

Жоден із цих пунктів не треба виконувати ідеально. Головне, щоб день і ніч для малюка відчутно різнилися — не в якийсь один день, а тиждень за тижнем.

Ніч — це протилежність дню: усе, що відбувається, відбувається приглушено. Маля отримує все потрібне — молоко, чистий підгузок за потреби й твою близькість, — але без розважальної програми. Так воно ніч за ніччю вчиться: тут немає нічого, що можна проґавити.

Багато що стає простішим, якщо підготувати ніч ще до її початку. Облаштуй біля ліжка невелику нічну станцію:

• слабке тепле світло, яке можна ввімкнути однією рукою і якого достатньо, щоб безпечно бачити, — не верхнє освітлення

• підгузки, вологі серветки або мочалка, пелюшка для переодягання і запасне боді

• серветка для зригування, а також склянка води й невеликий перекус для тебе — гарячі напої краще не пити, поки маля в тебе на руках

• якщо ти годуєш із пляшечки: щовечора свіжа кип’ячена вода в термосі й відміряна кількість порошку в чистому сухому контейнері для порцій. Готуй суміш лише тоді, коли маля хоче їсти: вимий руки, спочатку налий у пляшечку потрібну кількість води, а потім додай порошок. Якщо навпаки, суміш вийде надто концентрованою, а це навантажує водний баланс дитини. Готову суміш не тримай теплою й не залишай рештки на потім.

Коли маля подає сигнал, ніч може проходити так:

1. 1

   Коротко прислухайся. Не кожне похрюкування чи сіпання означає, що дитина прокинулася — у легкому, активному сні це нормально. Йдеться про кілька секунд або 1–2 хвилини. Якщо звуки стають наполегливішими або з’являються ознаки голоду, одразу підійди, поки дитина не розплакалася по-справжньому.

2. 2

   Не вмикай яскраве світло. Нічника достатньо, а коли вимикають світло — приглушеного ліхтарика. Так само зменш яскравість телефона або взагалі відклади його. Яскраве світло каже: день.

3. 3

   Годуй спокійно. Мінімум слів, тихий голос, без ігор. Усміхатися, звісно, можна, але велике шоу з піснями й гримасами прибережи на ранок.

4. 4

   Коротка відрижка. Зазвичай достатньо 1–2 хвилин у вертикальному положенні.

5. 5

   Переодягай, лише якщо треба. Якщо є випорожнення, підгузок дуже повний або шкіра подразнена — так, інакше краще ні. Якщо переодягаєш, роби це швидко, при приглушеному світлі й теплими руками — і на ліжку чи пеленальному місці одна твоя рука завжди лишається на дитині.

6. 6

   Назад у власне ліжечко. На спину, у спальник — і ти теж знову лягаєш.

А якщо о 2:30 ночі маля ситe, сухе й абсолютно бадьоре? Тоді все одно залишається ніч. Залишайтеся в затемненій спальні, потримай його на руках або поклади в ліжечко й побудь поруч, тихо наспівуй. Ніякого телевізора, світла у вітальні чи ігор. Це може здаватися згаяним часом, але саме таке повідомлення й має дійти. Якщо знову з’являються ознаки голоду, запропонуй їжу. Коли повіки важчають, поклади його.

І не забувай про себе: якщо поруч є партнер чи хтось із рідних, поділіть ночі так, щоб кожен із вас хоча б іноді міг безперервно поспати довший відрізок.

Ритуали для немовляти — як дороговкази. Педіатричні фахові товариства радять свідомо робити ніч іншою, ніж день, адже саме за повторюваними ритуалами дитина може впізнавати, що настав час сну. Почати можна вже в перші тижні. В одному опитуванні батьків дуже маленьких немовлят віком 1–15 тижнів діти з вечірнім ритуалом уночі спали довшими відрізками і менше не спали серед ночі. Їхні батьки теж спали спокійніше. Це не доводить, що різницю створює лише ритуал, але дає добру підставу просто спробувати.

Фіксований час для цього поки не потрібен. У перші тижні в багатьох немовлят ще немає помітного часу відходу до сну. Тому прив’яжи ритуал до моменту, який і так щовечора повторюється, наприклад до останнього годування перед тим, як ти сама лягаєш спати. Коли за кілька тижнів стане зрозуміліше, коли маля саме ввечері втомлюється, перенесеш ритуал на цей час.

Важливіше за зміст те, щоб кроки щовечора йшли в однаковій послідовності. Достатньо кількох спокійних хвилин, наприклад так:

1. 1

   приглушити світло, стишити голоси, вимкнути телевізор

2. 2

   чистий підгузок, піжама, спальник

3. 3

   останнє вечірнє годування в спокійній обстановці

4. 4

   завжди однакова фраза або коротка пісенька, наприклад: «Зараз ніч. Я поруч.»

5. 5

   покласти — на спину, у власне ліжечко

Купати щовечора не потрібно: для немовлят цілком достатньо 1–2 разів на тиждень. Якщо твоєму малюкові подобається вода, ванночка все одно може стати гарною частиною ритуалу — найкраще тоді, коли він не спить і не голодний. Хто саме проводить ритуал, не так важливо. Якщо партнер, бабуся чи няня роблять ті самі кроки в тій самій послідовності, послання лишається тим самим. І якщо це не подіє одразу, це нормально: ритуал — не вимикач, а звичка, яка набуває значення протягом тижнів.

Можливо, ти чула, що чиясь дитина вже у 8 тижнів «спала всю ніч». Таке буває, але це не еталон. У перші місяці безперервного нічного сну просто не варто очікувати, а нічні годування залишаються нормою приблизно до шостого місяця. Безперервний відрізок сну близько 6 годин у багатьох дітей формується лише до шостого місяця життя. І навіть тоді не в усіх: у канадському дослідженні майже з 400 немовлятами у 6 місяців більш ніж кожне третє ще не спало вночі 6 годин поспіль, а в 1 рік — більш ніж кожне четверте. З їхнім розвитком це помітно не було пов’язано.

У перші місяці прогрес радше тихий:

• Найдовший відрізок сну подовжується — у багатьох дітей це помітно приблизно від 10 тижнів.

• Більша частина сну поступово переходить на ніч.

• Періоди неспання вдень стають довшими.

• Поступово стає видно, коли саме ввечері твоє маля втомлюється.

Тривалість найдовшого відрізка сну у здорових немовлят одного віку може відрізнятися на години, а не на хвилини. Тому порівняння з іншими дітьми мало що говорять.

Оскільки ці зміни підкрадаються поступово, за тижнями, їх легко не помітити — особливо коли вночі ти виснажена. Допомагає кілька днів записувати, коли маля спить і коли їсть — на папері або в Moonsleep, де нічний сон і денні сни видно окремо. Тоді ти наочно побачиш, що щось змінюється, навіть якщо остання ніч так не відчувалася.

Крім того, чекай радше хвиль, а не рівної прямої. День із великою кількістю гостей або період, коли маля хоче їсти частіше, може збити кілька ночей поспіль. Це не означає, що все було марно. І поки ночі ще не впорядкувалися, ти маєш повне право максимально полегшувати собі життя: лягати, коли є нагода, приймати допомогу й відкладати неважливе.