Немовля плаче уві сні: що за цим стоїть?

Коли маля плаче уві сні, воно часто навіть не прокидається по-справжньому: немовлята сплять коротшими відрізками, ніж дорослі. Один цикл сну в них триває приблизно 50 хвилин, у дорослих — приблизно 90. У кожному циклі чергуються легкий, більш активний сон і глибокий, спокійний сон. На переході до наступного циклу твоє маля ненадовго «спливає» на поверхню: потягується, зітхає, скиглить — або коротко заплаче. Часто після цього воно само знову занурюється в сон, так і не прокинувшись остаточно.

Те, що немовля в легкому сні скиглить, плаче або зрідка постогнує, — цілком нормально. Інша річ — стогін на кожному видиху разом із частим або утрудненим диханням: це вже тривожний сигнал (докладніше нижче). Педіатричні фахові товариства наголошують: немовлята й малюки регулярно прокидаються вночі, часто кілька разів і здебільшого під час зміни фаз сну — у декого це триває приблизно до п’яти років. Це не є хворобою. І не кожне пробудження означає голод. Іноді це просто коротка перевірка: чи все так само, як було під час засинання?

Приблизно у 3–4 місяці немовлята починають вчитися з’єднувати цикли сну без пробуджень між ними. Але це виходить не щонічно, і багато дітей навіть після першого дня народження все ще прокидаються щонайменше один раз за ніч. Великий огляд багатьох досліджень показав: у перші два місяці життя в середньому буває трохи менше двох нічних пробуджень, а в решту першого року — близько одного, але різниця від дитини до дитини велика.

Чому немовлята уві сні сіпаються, крекчуть і сопуть, ми пояснюємо в нашій статті про активний сон. Тут же йдеться саме про плач: коли він просто є частиною нормального сну, що може за ним стояти і коли твоїй дитині справді потрібна ти.

Через кілька тижнів плач немовляти вже не завжди звучить однаково, і ти починаєш чути різницю. Це чуття не замінює діагностику, але допомагає вночі швидше вирішити, що робити. Ось типові варіанти:

• Коротке скиглення або раптовий плач із заплющеними очима, який стихає за кілька вдихів: імовірно, твоє немовля перебуває в напівсні між двома циклами.

• Плач, що повільно наростає, після того як немовля занепокоїлося, почало смоктати кулачок або шукати ротиком, повертаючи голову: це схоже на голод.

• Ниючий плач після довгого, насиченого дня, часто вже під час укладання: можливо, твоє немовля перевтомилося.

• Раптовий, різкий крик, зовсім не схожий на звичний, або немовля, яке скрикує від дотику: це може вказувати на біль. Тоді треба перевірити його одразу.

• Малюк, який кричить із відкритими очима, розмахує руками й ніби не впізнає тебе: це схоже на нічний жах.

• Малюк, який прокидається в сльозах, тулиться до тебе й дає себе заспокоїти: можливо, це був поганий сон.

Так само важливо не лише слухати, а й дивитися. Якщо очі заплющені, немовля дихає спокійно й має звичний колір шкіри, у тебе є трохи часу. Якщо ж плач звучить незвично слабко й жалібно, дитина млява або шкіра чи губи змінюють колір, чекати не можна.

Коли дитина плаче вночі, може здаватися, що дві добрі поради суперечать одна одній. Педіатричні фахові товариства кажуть, що не на кожне нічне пробудження треба реагувати миттєво, і дитину не обов’язково одразу брати з ліжечка. Водночас органи громадського здоров’я чітко не радять лишати немовля плакати самого. Причина в тому, що маленькі немовлята ще не можуть самі вийти зі стану сильного збудження — для цього їм потрібна ти. Обидві поради поєднуються, якщо діяти маленькими кроками:

1. 1

   Залишся на мить лежати й прислухайся. Якщо скиглення стихає, найімовірніше, твоє немовля просто переходить у наступний цикл сну.

2. 2

   Подивися, не вмикаючи яскравого світла. Очі заплющені, дихання спокійне, колір шкіри звичний: можна ще трохи зачекати. Незвичне дихання, бліда чи синюшна шкіра, мляве немовля: дій одразу.

3. 3

   Якщо плач стає голоснішим або вимогливішим, підійди до малюка. Залиш світло приглушеним, говори тихо, поклади руку йому на животик або груди, наспівай знайому пісеньку. Якщо він бере пустушку, можеш її запропонувати — для дітей на грудному вигодовуванні лише після того, як годування добре налагодилося, і ніколи замість годування, якщо видно, що дитина голодна. Ніколи не мачай пустушку в мед чи цукор, а ланцюжку для пустушки не місце в ліжечку. Якщо вона випала уві сні, не треба вставляти її назад. Багато немовлят так знову засинають, навіть не прокидаючись по-справжньому.

4. 4

   Перевір базові потреби. Коли твоє немовля востаннє їло? Чи не переповнений підгузок, чи не подразнена шкіра на сідничках? Шия спітніла? Ніс закладений? Ручка або ніжка не застрягла між прутами ліжечка?

5. 5

   Візьми немовля на руки, якщо воно не заспокоюється. Поноси його, легенько погойдай, запропонуй груди або пляшечку, якщо причиною може бути голод. Втішання не розпещує.

6. 6

   Придивися уважніше, якщо нічого не допомагає. Виміряй температуру, зніми шкарпетки й сліп, оглянь пальчики на ногах і руках та ділянку під підгузком. Якщо немовля попри все плаче довго й невтішно, звернися по медичну пораду.

Скільки триває це «коротко», залежить від віку. У новонародженого голод — найчастіша причина плачу, і його не варто «перечікувати». Зі старшим немовлям можна послухати довше: приблизно з 6 місяців, за оцінкою американської педіатричної асоціації, нормально, що дитина прокидається вночі й знову засинає сама — тому не варто одразу мчати до неї. Чіткої кількості хвилин немає. Орієнтир — сам плач: якщо стихає, зачекай. Якщо посилюється — підійди.

У перші три місяці життя голод — найчастіша причина, через яку немовлята плачуть, у тому числі вночі. Їм потрібно їсти цілодобово: новонароджені на грудному вигодовуванні в перші тижні зазвичай їдять 8–12 разів на добу, а діти на суміші — 6–10 разів. Приблизно до 6 місяців щонайменше одне нічне годування — це нормальна картина.

Зазвичай голод дає про себе знати ще до того, як почнеться справжній плач. Звертай увагу на тихі ранні сигнали: немовля стає метушливим, тягне кулачок до рота, тихо бурмоче, повертає голову в пошуках і широко відкриває ротик. Якщо прикласти до грудей або дати пляшечку саме зараз, буде легше, адже дитину, яка вже плаче на повний голос, годувати складніше.

Іноді кілька днів поспіль твоє немовля хоче їсти помітно частіше, ніж зазвичай, у тому числі вночі. Такі періоди скупчених годувань зазвичай тривають 2–3 дні, рідко довше тижня. Чітких «дат» для цього немає, навіть якщо календарі «стрибків росту» обіцяють інше. Під час грудного вигодовування кількість молока сама підлаштовується завдяки частішим прикладанням.

З віком картина змінюється. Приблизно з пів року багато немовлят, які добре ростуть і розвиваються, можуть робити довші нічні паузи без годування. Водночас багато дітей і далі їдять уночі — і це теж нормально. Приблизно у 10 місяців за нічними пробудженнями зазвичай уже не стоїть голод. Якщо голод малоймовірний, педіатричні фахові товариства радять не заохочувати дитину вночі пити чи їсти. Тоді частіше допомагають твій голос, твоя рука й ваші звичні ритуали.

Багато батьків сподіваються, що чим більше втомлена дитина, тим краще вона спатиме. Але найчастіше виходить навпаки: окрім фізичних причин, за неспокійними ночами часто стоїть режим, який поки що не дуже підходить, — наприклад, надто насичений або затягнутий вечір. Тоді перезбуджена, перевтомлена дитина пручається сну, хоча очі в неї вже злипаються.

Перші ознаки втоми тихі: позіхання, тертя очей, «порожній» погляд, смоктання пальців, раптове бажання тулитися. Якщо їх пропустити, часто настає гучна фаза: ниття, плач, а в малюків ще й істерики або останній сплеск енергії, ніби втоми й не було.

Щоб запобігти цьому, клади немовля спати, щойно з’являються перші ознаки втоми, а не тоді, коли воно вже плаче. Якщо денний сон не вдався, краще трохи посунути вечірнє укладання раніше, а не пізніше. Якщо ж дитина регулярно лежить у ліжку понад 30 хвилин, перш ніж заснути, можливо, вона ще не була достатньо втомлена — зазвичай нормою є до приблизно 20 хвилин.

Скільки часу малюки зазвичай можуть не спати без перерви, показують такі орієнтири. У 2 місяці це приблизно 1–1½ години, у 9 місяців — приблизно 2½–3½ години. Це не жорсткі норми: одним дітям сон потрібен раніше, інші витримують довше. Спершу дивись на свою дитину, а вже потім на годинник.

Коли маленьке немовля невтішно плаче ввечері, підтискає ніжки й при цьому пукає, багато батьків одразу думають про біль у животі. Фахівці обережніші: лише приблизно 5 % немовлят, які дуже багато плачуть, справді мають проблему зі шлунком або кишківником. А повітря, що проходить через здоровий кишківник, зазвичай не болить.

До того ж у перші тижні життя немовлята в середньому плачуть дедалі більше. Приблизно на шостому тижні життя плач досягає піку — близько 2,5 години на день, а потім зменшується. Після 16-го тижня це в середньому вже близько однієї години. Особливо багато дітей плачуть пізно вдень і ввечері. Якщо загалом здорове немовля багато плаче протягом тижнів, фахівці говорять про надмірний плач, який раніше часто називали «трьохмісячними кольками». Точна причина невідома. Найчастіше стає значно легше у 3–4 місяці, інколи це триває до 6 місяців. Де шукати допомогу в цей період, ти прочитаєш нижче.

Часто трапляється й зригування після годування. Кільцевий м’яз у нижній частині стравоходу в немовлят ще слабкий, тому трохи молока легко повертається назад. Найчастіше це починається в перші 8 тижнів життя й переважно минає до першого дня народження. Що може допомогти:

• Тримай немовля під час годування і після нього якомога довше вертикально.

• Давай йому відригнути в процесі, а не лише наприкінці годування.

• Якщо підозрюєш біль у животику: поклади немовля, поки воно не спить, животиком собі на коліна і ніжно погладь по спинці. Багатьох малюків також заспокоює носіння на руках, легке похитування або тепла ванна. Вода має бути просто теплою, перевіреною ліктем або термометром, і у ванні немовля не лишається саме ні на секунду.

• Для сну дитину все одно клади рівно на спину — навіть при рефлюксі чи нежитю. Не підіймай узголів’я і не підкладай клиноподібну подушку.

Краплі чи рослинні засоби від кольок, за даними державної служби охорони здоров’я Великої Британії, не мають доведеної користі. Не змінюй молочну суміш самостійно і не прибирай навмання продукти зі свого раціону під час грудного вигодовування — обговори це з педіатром або сімейним лікарем. Негайно звернися по медичну допомогу, якщо немовля блює кров’ю, зригує фонтаном (особливо після кожного годування в перші два місяці життя), погано набирає вагу або від неспокою взагалі не перестає плакати. А зелене або жовто-зелене (жовчне) блювання у немовлят — це невідкладний стан: негайно вези дитину до приймального відділення лікарні (краще дитячої) або викликай швидку — 103.

Майже ніщо так часто не звинувачують у поганих ночах, як зуби. У більшості немовлят перший зуб з’являється приблизно у 6 місяців, у когось — ще до 4 місяців, а в когось — лише після першого дня народження. До 2–3 років зазвичай уже є всі молочні зуби.

Коли зуб прорізається, ясна можуть почервоніти й стати чутливими. Багато немовлят сильніше слинявлять, усе гризуть, мають червоні щічки, труть вушка, ниють і сплять неспокійніше. Температура може трохи підвищитися, але лишається нижчою за 38 °C. Гарячка, діарея або немовля, яке справді виглядає хворим, не пояснюються прорізуванням зубів. Велика дитяча клініка у США також підкреслює: зуби можуть робити деяких дітей дратівливими, але зазвичай не є причиною справжнього плачу.

Як ти можеш допомогти:

• Прорізувач із холодильника, але не з морозильної камери, бо заморожений може травмувати ясна. Ніколи не вішай його на шию.

• Ніжно масажуй ясна чистим пальцем.

• Якщо дитина вже їсть прикорм, шматочок охолодженого м’якого фрукта, наприклад дині, може полегшити стан — звісно, лише якщо ти сидиш поруч.

• Жодних бурштинових чи «зубних» намист: вони створюють ризик удушення й здавлення шиї.

• Знеболювальні гелі для ясен — лише після консультації. Доказів, що вони справді допомагають, майже немає. Гелі з бензокаїном немовлятам не рекомендовані, а гелі з іншими місцевими анестетиками, наприклад лідокаїном, давай лише за порадою лікаря або в аптеці. Для гомеопатичних засобів при прорізуванні зубів немає доказів ефективності. Знеболювальні — тільки після консультації з педіатром або в аптеці й у дозуванні точно за вагою дитини.

Якщо немовля довго й невтішно плаче попри прорізувач і втішання, має гарячку або з’являються інші ознаки хвороби, шукай іншу причину. Часто це початок інфекції.

Якщо немовля приблизно від 3 місяців раптом починає плакати по-новому, незвично, найчастішою фізичною причиною є початок хвороби. Перевір такі моменти:

• Біль у вусі: отит часто виникає під час застуди або через кілька днів після неї. Типові ознаки — колючий, пульсуючий біль, особливо вночі, неспокійний сон, плаксивість, часто гарячка, інколи немовля не хоче пити. Багато дітей знову й знову торкаються вуха — але так само роблять і ті, в кого ріжуться зуби. Якщо ти підозрюєш отит у дитини до року, її має оглянути лікар.

• Закладений ніс: під час пиття з грудей або пляшечки немовлятам потрібен вільний ніс. Можуть допомогти сольові краплі в ніс; дітям до року — по одній краплі в кожну ніздрю перед годуванням. Більше про це ми пишемо в нашій статті про нічний кашель.

• Температура: якщо немовля здається гарячим або плаче не так, як зазвичай, виміряй температуру; у немовлят найточніше — ректально. Для дітей до трьох місяців правило таке: від 38,0 °C і вище потрібно негайно медично оцінити стан, уночі найкраще одразу їхати до приймального відділення лікарні (краще дитячої), бо в цьому віці треба ретельно виключати серйозну інфекцію. У цьому ж віці помітно знижена температура нижче 36,5 °C теж є тривожним сигналом.

• Подразнення під підгузком: натерта шкіра в ділянці підгузка болить і може будити немовля вночі. Тоді зміни підгузок і вночі — при приглушеному світлі й без зайвої метушні.

• Занадто тепло або холодно: ідеальна температура в спальні — приблизно 16–18 °C. Якщо опалення не регулюється або вимикають світло, допоможуть шари одягу та спальний мішок. Торкнися шиї: тепло, але не мокро від поту — саме те, що треба.

• Волосина навколо пальця ноги чи руки: рідко, але важливо. Одна волосина або нитка може так туго обвитися навколо пальця ноги, пальця руки або пеніса, що пережме його. Це місце набрякає, червоніє або синіє, часто видно тонку борозенку. Це може дуже боліти й є підставою негайно звертатися по медичну допомогу.

Є ще одна рідкісна, але серйозна причина, про яку теж варто знати: інвагінація кишківника. Це стан, коли одна ділянка кишки заходить в іншу. Найчастіше це трапляється з немовлятами у віці 5–9 місяців. Типова картина — раптові сильні напади болю: дитина голосно кричить і підтягує коліна до живота, між нападами якийсь час виглядає майже нормально, а потім усе починається знову. Можуть також бути жовто-зелене блювання і випорожнення з кров’ю та слизом. Це невідкладний стан: телефонуй 103 (швидка) або 112 чи негайно вези дитину до лікарні, навіть якщо крові в калі ще немає.

У другій половині першого року життя твоє немовля робить велике відкриття: ти існуєш навіть тоді, коли воно тебе не бачить, — і ти можеш піти. Приблизно у 8 місяців у багатьох дітей починаються тривога розлуки й настороженість до чужих. Найсильніше це зазвичай проявляється між 10 і 18 місяцями, а приблизно до другого дня народження поступово слабшає. Це не крок назад, а ознака того, що між вами сформувався добрий зв’язок.

Уночі це може означати, що дитина прокидається кілька разів і тривожно кличе тебе, часто саме одного з батьків. Близько 9 місяців багато немовлят і без того прокидаються частіше: в одному італійському дослідженні більш ніж у кожної четвертої дитини цього віку було понад два пробудження за ніч. На цей самий період припадають і нові навички — повзання, вставання біля опори — і вони теж можуть бути пов’язані з неспокійнішими ночами. Більше про це — у нашій статті про регресії сну.

Що допомагає в цей період:

• Коротко й надійно втішати. Підійди до дитини, спокійно поговори, поклади руку на спинку. Часто достатньо самої впевненості, що ти поруч.

• Тренуйтеся вдень. Маленькі ігри в хованки, коли ти зникаєш за хустинкою й знову з’являєшся, показують дитині: той, хто йде, повертається.

• Не ховай прощання. Скажи доброзичливо й спокійно, що ти йдеш і скоро повернешся, замість того щоб нишком вислизнути.

• Звичний порядок. Стабільний вечірній ритуал дає опору, особливо коли вдень відбувається багато нового, наприклад адаптація в яслах чи садочку.

• Річ для заспокоєння — для старших малюків. У перший рік життя ліжечко має залишатися без м’яких іграшок. Після цього маленька іграшка для обіймів може допомогти знову заснути.

Багато батьків питають себе, чи може немовля вже бачити страшні сни. Чесно кажучи, цього ніхто точно не знає, бо немовля не може розповісти, що воно переживає. Повністю виключити поганий сон уже з другої половини першого року життя не можна. Але по-справжньому типовими нічні кошмари стають пізніше: за даними американських педіатрів, найчастіше вони трапляються приблизно у віці від 3 до 12 років. Тож якщо плаче немовля, значно ймовірніші голод, втома, потреба в близькості або дискомфорт.

У малюків додається ще дещо, що часто дуже лякає батьків: нічний жах, або pavor nocturnus. У канадському довготривалому дослідженні майже 2 000 дітей він найчастіше траплявся у 1,5 року: трохи більше третини дітей у цьому віці мали такі епізоди. Інші джерела вказують, що пік припадає на 3–8 років. У маленьких дітей нічний жах майже завжди нешкідливий і минає сам.

Під час нічного жаху дитина насправді не прокидається. Вона різко виходить із глибокого сну, зазвичай через 1–2 години після засинання, часто ще до того, як ти сама ляжеш. Вона кричить, виглядає переляканою, може розмахувати руками, пітніти, має відкриті очі й ніби не впізнає тебе. Зазвичай через 5–15 хвилин усе минає. Дитина знову спить далі й вранці нічого не пам’ятає.

Кошмар, навпаки, справді будить дитину — найчастіше в другій половині ночі, часто вже під ранок. Вона плаче, шукає твоєї близькості й дає себе заспокоїти. А коли вже вміє говорити, часто може розповісти, що їй наснилося.

При нічному жаху найбільше допомагає твій спокій, хоч це й непросто. Не буди дитину, бо якщо вирвати її з глибокого сну, вона буде розгубленою й часто ще більш схвильованою. Залишайся поруч, говори тихо й спокійно та подбай, щоб вона не вдарилася й не впала з ліжка. Утримувати її потрібно лише тоді, коли інакше вона може травмуватися. Заспокоїти в звичному сенсі не виходить, бо дитина тебе просто не сприймає. Це не твоя провина.

Для профілактики педіатри радять достатньо сну, регулярний час засинання і спокійний вечір зі звичним ритуалом. Всесвітня організація охорони здоров’я й так не рекомендує екранні медіа дітям до двох років — навіть удень. Якщо епізод нічного жаху щоразу трапляється в один і той самий час, державна служба охорони здоров’я Великої Британії радить спробувати таке: протягом двох тижнів щоночі м’яко підбуджувати дитину приблизно за 15 хвилин до звичного часу епізоду. Це може запобігти наступним епізодам.

Після кошмару дитині потрібно саме те, що підказує тобі інтуїція: ти. Візьми її на руки, скажи, що вона в безпеці, і побудь поруч, доки вона не заспокоїться. Якщо захоче, нехай розповість тобі про сон. Невеликий нічник може допомогти, якщо лякає темрява, а коли вимикають світло — ліхтарик на батарейках.

Поговори з педіатром або сімейним лікарем, якщо нічний жах трапляється дуже часто, триває довго або ти не впевнена, що це саме він. Коротке відео на телефон може допомогти лікарю зорієнтуватися. Якщо епізод радше схожий на судомний напад, наприклад із напруженим тілом, ритмічними посмикуваннями або синюшними губами, телефонуй 103 (швидка) або 112.

Деякі немовлята плачуть так багато, що батьки доходять до межі своїх сил, найчастіше в перші 3–6 місяців життя і особливо наприкінці дня та ввечері. Фахівці називають це надмірним плачем. Йдеться про дитину, яку майже неможливо заспокоїти і яка плаче понад 3 години на день — більш ніж 3 дні на тиждень і щонайменше 3 тижні поспіль. Це нічого не говорить про тебе як про маму чи тата. І проходити через це наодинці не потрібно.

Ось куди можна звернутися по допомогу:

• Педіатр або сімейний лікар: тут з’ясують, чи не стоїть за плачем хвороба. Поза годинами прийому дізнайся, чи є в твоїй громаді черговий кабінет, або звернися до приймального відділення лікарні; у разі загрози життю — 103.

• Коли плач не минає тижнями: розкажи педіатру чи сімейному лікарю не лише про дитину, а й про те, як тримаєшся ти, зокрема про сон і годування. Спеціалізованих центрів саме для сімей із малюками, які багато плачуть, поруч може й не бути — тоді лікар підкаже, куди звернутися далі.

• Медсестра з амбулаторії: в Україні медична сестра твоєї амбулаторії, з якою підписана декларація, зазвичай приходить додому в перші дні після виписки, а потім у 1,5, 3 і 5 місяців — якщо безпекова ситуація дозволяє. Розкажи їй і про плач.

• Лінія для батьків: в Україні Національна гаряча лінія для дітей та молоді безкоштовно консультує й батьків — 0 800 500 225, з мобільного також 116 111.

Для будь-якої розмови дуже корисний щоденник плачу й сну. Педіатричні фахові товариства радять при проблемах зі сном приблизно 3 тижні записувати, коли дитина спала, скільки разів прокидалася, коли була неспокійною і коли пила чи їла. Для цього достатньо аркуша біля ліжка. Зручніше — у застосунку на кшталт Moonsleep: сон, годування, температуру й ліки там можна вносити одним натисканням, а в нотатках фіксувати, коли немовля плакало і що допомогло. Так стають помітними закономірності, які губляться в виснажливі ночі.

Якщо тобі вже занадто важко: поклади немовля в безпечне місце, найкраще — на спину у власне ліжечко. Вийди ненадовго в сусідню кімнату, відчини вікно, глибоко подихай. Час від часу обов’язково повертайся й перевіряй дитину та попроси підтримки: зателефонуй комусь, кому довіряєш, або на лінію 0 800 500 225. На мить безпечно покласти дитину, яка плаче, — цілком нормально. Ніколи не можна її трясти, навіть недовго: лише кілька секунд втрати контролю можуть тяжко й назавжди ушкодити мозок. Якщо це все ж сталося або ти боїшся, що хтось струснув твоє немовля, негайно вези його до найближчої лікарні або телефонуй 103 (швидка) чи 112. Поговори про цю небезпеку з усіма, хто доглядає твою дитину.

Ти знаєш своє немовля краще за будь-кого. Звертайся по медичну пораду, щойно його плач здається тобі незвичним або сама дитина виглядає зовсім не так, як зазвичай. Краще перепитати один раз зайвий, ніж один раз запізно.

Негайно телефонуй 103 (швидка) або 112, якщо твоє немовля …

• важко або дуже швидко дихає, стогне на кожному видиху або в нього втягується шкіра між ребрами чи під грудниною,

• має паузи в диханні й при цьому синіє, блідне або стає млявим,

• має бліду, синюшну, сіру або плямисту шкіру, губи чи язик,

• є млявим, безучасним або його важко розбудити,

• має судомний напад,

• має висип, який не блідне при натисканні,

• має сильні повторні напади болю, під час яких підтягує ніжки, — особливо якщо є жовто-зелене блювання або кров у калі.

Негайно їдь до лікарні (краще дитячої) — а якщо не можеш швидко дістатися, телефонуй 103, — якщо твоє немовля …

• молодше 3 місяців і має 38,0 °C або вище чи температуру нижче 36,5 °C,

• блює зеленим або жовто-зеленим (жовчним),

• має припухлість у паху або в ділянці мошонки і при цьому плаче чи показує, що йому боляче,

• має перетиснутий, набряклий або змінений за кольором палець ноги, палець руки чи пеніс,

• якщо це вже малюк, міг проковтнути батарейку-таблетку.

Негайно звернися по медичну допомогу — до свого педіатра чи сімейного лікаря, а вночі до чергового кабінету чи приймального відділення лікарні, — якщо твоє немовля …

• плаче довше ніж 2 години без перерви й нічим не заспокоюється,

• плаче незвично різко або помітно слабко, скрикує від дотику чи здається тобі дуже зміненим,

• має вибухле або запале тім’ячко (м’яке місце зверху на голівці),

• відмовляється пити або має помітно менше мокрих підгузків, ніж зазвичай, — не чекай, поки не буде жодного мокрого підгузка 12 годин,

• блює кров’ю або фонтаном.

Для розуміння: короткі паузи в диханні менш ніж приблизно 10 секунд у новонароджених належать до нормального, дещо нерівномірного дихання, так само як і поодиноке кректання під час тужіння. Якщо паузи тривають довше, це має оглянути лікар.

Якщо немовля плаче по-новому й незвично, але дає себе втішити й загалом виглядає здоровим, зазвичай достатньо наступного дня зателефонувати педіатру чи сімейному лікарю.

Нічний плач виснажує, особливо якщо це триває тижнями. Якщо поруч є партнер чи хтось із рідних, діліть ночі: той, хто «на зміні», слухає й іде до дитини, а інша людина справді спить — хоч би й із берушами в сусідній кімнаті. Якщо ти сама, приймай допомогу, коли її пропонують, і проси про неї дуже конкретно — наприклад, про годину прогулянки з візочком удень, щоб ти могла поспати.

І не забувай: те, що твоє немовля плаче вночі, нічого не говорить про тебе. Це маленька людина, яка ще тільки вчиться справлятися з голодом, втомою, потребою в близькості та всіма новими враженнями. Ти не зобов’язана вміти одразу точно тлумачити кожен плач. З кожною ніччю ти трохи краще пізнаєш свою дитину — а вона тебе.